Одна монета — два карбування
Автор перелічив три монети: полушку Петра I, чверть копійки 1720-х років; дєнгу Анни Іоанівни, половину копійки 1731 року; та півкопійки Миколи II 1899 року. Це знахідки різного часу з площі розкопу, а не опис монетного скарбу.[1]
Найбільше уваги Квітницький приділив дєнзі 1731 року. По її краю з обох боків він розпізнав верхівки літер попередніх написів і визначив річ як перекарбовану копійку Петра I. Отже, за його описом, металеву монету використали повторно, змінивши зображення та номінал.[1]
Основа ґудзика чи гральна фішка
Керамічні кружальця дослідник визначив як обточені стінки гончарних посудин XVII–XVIII століть. Частина має круглу форму, інша — наближену до симетричної. Це уламки, яким після розбиття посудини надали нової форми.[2]
Квітницький припустив, що такі заготовки могли слугувати основою для ґудзиків, обтягнутих тканиною. Водночас він навів інше пояснення: лічильні або гральні фішки. У повідомленні немає ознак, які остаточно обирали б один із цих варіантів. Тому назвати всю групу просто «ґудзиками» або «гральним набором» було б передчасно.[2]
Дрібні речі поруч із посудом
З того самого розкопу походили уламки люльок для паління та фіолетова склопастова бісерна намистина. Окремо автор описав вироби з гутного скла: денце чарки, стінку квадратної пляшки та уламки віконного скла. Вони додають до керамічної колекції предмети оздоблення, пиття та облаштування будівель.[2][3]
Поєднати всі ці речі в одну сцену побуту неможливо: розкоп майже повністю припав на заглиблену конюшню 1920–1930-х років, і чіткої послідовності давніших шарів дослідник не простежив. Тож окремі предмети можна описувати й порівнювати, але не приписувати одному власнику чи одній оселі.[4] Обставини робіт докладніше розглянуто в статті про дослідження замчища.