Чому оборонна стіна опинилася у дворі

У звіті 1999–⁠2000 років дослідників цікавила напільна стіна — так називають стіну з боку підступу до укріплення із суходолу. Її залишки проходили через замкове подвір’я. Автори припускали, що вона належала до давнішого ядра фортеці, яке змінили пізніші перебудови. З’ясувати вік стіни та простежити її продовження було одним із завдань експедиції.⁠[1]

У 2000 році археологи підтвердили, що лінія цієї стіни має злам. У звіті про наступні сезони її вже названо стіною литовського часу. На ситуаційному плані вона перетинає внутрішній простір фортеці, тоді як зовнішні мури утворюють інший обвід. Так план дозволяє побачити кілька етапів оборони, а не приписувати всі збережені споруди одному будівництву.⁠[1]⁠[2]

Рів і обгоріле дерево

Частину рову в замковому дворі відкрили ще 1992 року. Дослідження 1999 року підтвердило його існування й виявило обгорілі дерев’яні конструкції. Автори запропонували два пояснення: дерево могло походити від частоколу за ровом або від клітей — дерев’яних конструкцій, пов’язаних з оборонним валом.⁠[1]

Під час продовження робіт виникла версія, що ці залишки пов’язані з руйнуванням укріплень за Данила Галицького на вимогу монгольських правителів. Однак самі дослідники наголосили: археологічного матеріалу для такого висновку ще недостатньо. Отже, звіт засвідчує сліди горіння, але не встановлює напевно ні обставин пожежі, ні того, хто наказав знищити споруди.⁠[1]

Як змінювали поверхню двору

У сезоні 2003 року досліджували кам’яну вимостку, яку Ю. І. Толкачов відніс до пізнього середньовіччя. Її склали з різних за формою та розміром необроблених каменів без розчину: покриття трималося завдяки щільному припасуванню. Під бруківкою лежала підсипка з кам’яної крихти, місцями — з дрібним камінням.⁠[2]

Нижче дослідник зафіксував скупчення великих каменів і висловив припущення: під час розбирання давньої стіни ними могли засипати рів, який уже втратив оборонне призначення. Це пояснює можливий зв’язок двох перебудов — демонтажу стіни й вирівнювання старого заглиблення. У публікації це саме тлумачення походження каменю, а не документально датована будівельна подія.⁠[2]

Головний замок і Ракочі — різні пам’ятки

Ці розкопки стосуються головної фортеці в Меджибожі. Земляне замчище Ракочі, якому присвячені інші дослідження, є окремим укріпленням: у його першоджерелі прямо розрізнено Ракочі та міський замок. Тому знахідки з двох місць не варто об’єднувати в один археологічний набір.⁠[2]⁠[3]

Для головного замку наведені звіти розкривають передусім зміни оборонного обводу й двору. У Ракочі досліджували власні земляні вали, муровану споруду та бруківку. Їхню будову розглянуто в матеріалі про укріплення Ракочі.⁠[3]