Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ТОРГОВИЦА, мѣстечко лежитъ при рѣкѣ Синюхѣ 1), въ 44-хъ верстахъ отъ города Умани. Рѣка Синюха отдѣляетъ Торговицу отъ поселенскаго города Новоархангельска Херсонской губерніи, весьма многолюднаго и красиво обстроеннаго. Въ самомъ мѣстечкѣ Торговицѣ жителей обоего пола 1372. Торговица замѣчательна хорошими ярмарками. Съ 1846 года въ ней поселилось нѣсколько купцовъ изъ великороссіянъ. Евреи живутъ на лѣвой сторонѣ рѣки въ Новоархангельскѣ. Торговица въ исторіи извѣстна составленіемъ въ ней въ 1792 году такъ называемой Торговицкой конфедераціи, составленной Ксаверіемъ Браницкимъ, Севериномъ Ржевусскимъ и Феликсомъ Потоцкимъ, тогдашнимъ Торговицкимъ помѣщикомъ противъ польской конституціи 3-го мая, опредѣлявшей наслѣдственность польскаго престола и уничтожавшей liberum veto. Объ ней также упоминается въ хроникѣ Стрыйковскаго (т. 2, стран. 7), при описаніи похода Ольгерда съ Литовскою Русью противъ Татаръ въ 1331 году. Походъ этотъ описывается такъ: «Литовскій князь Ольгердъ, укрѣпившись на тронѣ Литовскомъ, предпринялъ освободить южную Русь отъ Татаръ; а потому онъ съ 4-мя племянниками своими: Александромъ, Константиномъ, Юріемъ и Ѳеодоромъ Коріатовичами собралъ войска и отправился изъ Новогрудка противъ Татаръ въ дикія поля. Когда ополченія пришли, миновавши Каневъ и Черкасы на урочище синяя вода (нынѣ Синюха): то увидѣли въ полѣ великую орду Татаръ съ тремя цариками, раздѣленную на три отдѣла. Первый отдѣлъ былъ подъ предводительствомъ Котлубаха султана, другой Кочубея-Гирея, а третій Димейтера султана. Ольгердъ раздѣлилъ свое войско на 6-ть отдѣловъ и разставилъ ихъ полукругомъ, чтобы такимъ образомъ Татары немогли по своему обыкновенію обступить и вредить стрѣлами. Татары немедленно густо пустили изъ луковъ желѣзный градъ; нѣсколько разъ старались разорвать ряды быстрою атакою; но это имъ не удалось, потому что Русскіе, соблюдая порядокъ, быстро разступались. Затѣмъ Литва съ Русью атаковали съ своей стороны Татаръ, вступивъ въ рукопашный бой съ копьями и саблями, поколебали передніе татарскіе ряды; другіе поражали ихъ изъ кушъ белтами, особенно Новогродяне, напавшіе съ боковъ. Татары падали какъ снопы отъ сильнаго вѣтра, они немогли выдержать напора, начали мѣшаться и поспѣшно уходить по широкихъ поляхъ. Всѣ три царики татарскіе пали въ битвѣ, а при нихъ очень много мурзъ и улановъ. Трупами татарскими были покрыты поля и наполнены рѣки. Русскіе съ Литвою забрали нѣсколько десятковъ конскихъ стадъ и верблюдовъ, равно какъ весь обозъ и имущество. Торговицу, которой развалины (znaki murow) въ поляхъ на устьѣ рѣки Буга (неточность Стрыйковскаго) еще и нынѣ (1580 года) стоятъ, Бѣлую церковь, Звенигородъ (Swinigród) и всѣ поля, ажъ за Очаковъ, отъ Кіева и отъ Путивля до устья Дону, освободили отъ татаръ и загнали ихъ въ Крымъ. Пользуясь побѣдою Ольгердъ возвращался назадъ чрезъ Подолію, гдѣ также Татары въ то время жили, подчинивши себѣ и зневоливши Русскихъ, которые неимѣли ни вождей, ни царей; и здѣсь Татаръ Ольгердъ разогналъ, выбилъ и выгналъ, такъ что лишь немногіе изъ нихъ спаслись въ Добруджскихъ поляхъ, за Дунаемъ».
Переклад
ТОРГОВИЦЯ, містечко, лежить на річці Синюсі 1), за 44 версти від міста Умані. Річка Синюха відокремлює Торговицю від поселенського міста Новоархангельська Херсонської губернії, дуже людного й гарно забудованого. У самому містечку Торговиці жителів обох статей 1372. Торговиця примітна добрими ярмарками. З 1846 року в ній оселилося кілька купців із великоросіян. Євреї живуть на лівому березі річки, у Новоархангельську. В історії Торговиця відома тим, що 1792 року в ній укладено так звану Торговицьку конфедерацію, яку склали Ксаверій Браницький, Северин Ржевуський і Фелікс Потоцький, тодішній торговицький поміщик, проти польської конституції 3 травня, що встановлювала спадковість польського престолу й скасовувала liberum veto. Про неї згадано також у хроніці Стрийковського (т. 2, стор. 7), в описі походу Ольгерда з Литовською Руссю проти татар 1331 року. Цей похід описано так: «Литовський князь Ольгерд, утвердившись на литовському троні, узявся визволити південну Русь від татар; тому він зі своїми 4-ма племінниками — Олександром, Костянтином, Юрієм і Феодором Коріатовичами — зібрав війська й вирушив із Новогрудка проти татар у дикі поля. Коли ополчення, минувши Канів і Черкаси, прийшли на урочище синя вода (нині Синюха), то побачили в полі велику орду татар із трьома цариками, поділену на три відділи. Перший відділ був під проводом Котлубаха султана, другий — Кочубея-Гірея, а третій — Димейтера султана. Ольгерд поділив своє військо на 6 відділів і розставив їх півколом, щоб татари таким чином не могли, за своїм звичаєм, обступити [його] й вражати стрілами. Татари негайно густо пустили з луків залізний град; кілька разів намагалися розірвати ряди швидкою атакою, але це їм не вдалося, бо руські, зберігаючи порядок, швидко розступалися. Тоді Литва з Руссю зі свого боку атакували татар і, вступивши в рукопашний бій зі списами й шаблями, захитали передні татарські ряди; інші вражали їх із куш [самострілів] белтами [стрілами], особливо новогродяни, що напали з боків. Татари падали, як снопи від сильного вітру; вони не могли витримати натиску, почали змішуватися й поспіхом відходити широкими полями. Усі три татарські царики полягли в битві, а з ними дуже багато мурз і уланів. Татарськими трупами були вкриті поля й заповнені ріки. Руські з Литвою забрали кілька десятків кінських табунів і верблюдів, а також увесь обоз і майно. Торговицю, руїни якої (znaki murow [сліди мурів]) у полях біля гирла річки Бугу (неточність Стрийковського) ще й нині (1580 року) стоять, Білу Церкву, Звенигород (Swinigród) і всі поля аж за Очаків, від Києва й від Путивля до гирла Дону, визволили від татар і загнали їх у Крим. Користаючи з перемоги, Ольгерд повертався назад через Поділля, де в той час також жили татари, що підкорили собі й поневолили руських, які не мали ні вождів, ні царів; і тут Ольгерд татар розігнав, вибив і вигнав, так що лише небагато з них урятувалися в Добруджанських полях, за Дунаєм».
Оригінал
Синюхою называется рѣка, составившаясь изъ двухъ Тикичей: Горскаго, начинающагося за м. Балабановкою въ Липовецкомъ уѣздѣ и Гнилаго, начинающагося на поляхъ села Снѣжекъ въ Таращанскомъ уѣздѣ и рѣки Выси, начинающейся Херсонской губервіи, выше мѣстечка Выски. Эти три рѣки соединяются близъ мѣстечка Херсонской губерніи Скалеваго и селъ: Кривыхъ Колѣнъ и Лоташевой. Первый Тикичъ до впаденія въ Синюху протекаетъ 100 верстъ, второй 120, а рѣка Высь 130 верстъ. Рѣка Синюха пробѣжавши 70 верстъ, при городѣ Ольвіополѣ впадаетъ въ рѣку Бугъ.
Переклад
Синюхою називається річка, що утворилася з двох Тікичів — Гірського, який починається за м. Балабановкою в Липовецькому повіті, і Гнилого, який починається на полях села Сніжок у Таращанському повіті, — та річки Висі, що починається [в] Херсонській губернії, вище містечка Виски. Ці три річки з’єднуються біля містечка Херсонської губернії Скалевого і сіл Кривих Колін і Лоташевої. Перший Тікич до впадіння в Синюху протікає 100 верст, другий 120, а річка Вись 130 верст. Річка Синюха, пробігши 70 верст, біля міста Ольвіополя впадає в річку Буг.
Оригінал
Церковь Николаевская, деревяная, неизвѣстно въ какомъ году построенная; но въ 1748 году уже существовала, такъ какъ въ этомъ году получила отъ графа Потоцкаго письменный документъ на принадлежавшія ей земли, въ количествѣ 90 десягинъ, каковою землею и въ настоящее время, по рѣшенію Сената, церковь пользуется. Сверхъ того для жалованья причту отпускается 194 рубля. Въ церкви достойны примѣчанія древній чудотворный образъ святителя Николая и частицы мощей сего святаго въ золотомъ крестѣ, подаренномъ въ 1853 году подпоручикомъ Доброволіевымъ.
Переклад
Церква Миколаївська, дерев’яна, невідомо, якого року збудована; але 1748 року вона вже існувала, бо цього року одержала від графа Потоцького письмовий документ на належні їй землі в кількості 90 десятин, і цією землею церква за рішенням Сенату користується й тепер. Крім того, на платню причту відпускається 194 рублі. У церкві варті уваги давній чудотворний образ святителя Миколая та частки мощей цього святого в золотому хресті, подарованому 1853 року підпоручиком Доброволієвим.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 44 версти ≈ 46,9 км; 100 верст ≈ 107 км; 130 верст ≈ 139 км; 70 верст ≈ 74,7 км. Перерахунок наш.
Назва. «Торговица» — Торговиця.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Уманський повіт, «Мѣстечки и селенія, причисленныя къ Уманскому округу военныхъ поселеній, поступившія въ казну вмѣстѣ съ этимъ городомъ въ 1834 году.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 348–349. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/torhovytsia/