Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

РОСОХОВАТКА, село въ 2-хъ верстахъ выше по тому же ручью, недалеко начинающемуся двумя главными истоками въ видѣ сохи; откуда и названіе села. Жителей обоего пола: православныхъ 1446, евреевъ 25; земли удобной 1817 десятинъ. Село, окруженное топкими мѣстами, съ трудомъ доступно весною и осенью. За 100 лѣтъ мѣста эти покрыты были лѣсами, среди коихъ находилось нѣсколько хуторовъ, принадлежавшихъ мѣщанамъ мѣстечка Ольховца. Съ западной стороны села въ водороинахъ и во рвахъ отыскиваются куски кирпичей древняго вида; а одинъ изъ селянъ въ своемъ огородѣ выкопалъ два глиняные горшка, необыкновенной толщины, каждый вмѣстимостію по 5-ть ведеръ. Это—слѣды заселенія сихъ мѣстъ въ глубокой древности. Къ этой же эпохѣ относится могила, стоящая за селомъ, надъ дорогою изъ Умани въ Калниболото. Въ ней жители искали кладовъ; но нашли только кучу костей человѣческихъ.

Переклад

РОЗСОХУВАТКА, село за 2 версти вище [від Новоселиці] по тому самому струмку [Калниболото], який неподалік починається двома головними витоками у вигляді сохи; звідси й назва села. Жителів обох статей: православних 1446, євреїв 25; придатної землі 1817 десятин. Село, оточене багнистими місцями, навесні й восени важкодоступне. 100 років тому ці місця були вкриті лісами, серед яких було кілька хуторів, що належали міщанам містечка Вільховця. Із західного боку села у вимоїнах і ровах знаходять шматки цегли давнього вигляду; а один із селян у своєму городі викопав два глиняні горщики незвичайної товщини, кожен місткістю 5 відер. Це сліди заселення цих місць у глибоку давнину. До тієї ж доби належить могила, що стоїть за селом, над дорогою з Умані до Калниболота [нині Калинопіль]. У ній жителі шукали скарбів, але знайшли лише купу людських кісток.

Оригінал

Церковь Покровская, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ 48 десятинъ; построена 1776 года. Но въ 1860 году построена новая деревяная же на каменномъ фундаментѣ. Изъ утвари ея примѣчателенъ крестъ напрестольный, желтой мѣди, отысканный около 1779 года въ лѣсу подъ дубовымъ пнемъ. До построенія первой церкви жители причислялись приходомъ къ Новоселицкой церкви.

Переклад

Церква Покровська, дерев’яна, 5-го класу; землі має 48 десятин; збудована 1776 року. Але 1860 року збудовано нову, теж дерев’яну, на кам’яному фундаменті. З її начиння примітний напрестольний хрест із жовтої міді, знайдений близько 1779 року в лісі під дубовим пнем. До побудови першої церкви жителі належали до парафії новоселицької церкви.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 2 версти ≈ 2,1 км; 1817 десятин ≈ 1985 га; 48 десятин ≈ 52,4 га. Перерахунок наш.

Назва. «Росоховатка» — Розсохуватка. Тепер — село Розсохуватка Калинопільської громади Звенигородського району Черкаської області.

«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.

«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Звенигородський повіт, «Селенія, составлявшія прежде Звенигородское старостинское имѣніе, а нынѣ состоящія въ вѣдѣніи государствен. имуществъ.»
Сторінки
383 · скан 383
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 383. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/rozsokhuvatka/