Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

РОМЕЙКОВКА, село при безъименномъ ручьѣ впадающемъ версты за 3 при селѣ Бродецкомъ въ рѣку Тикичъ. Часть села, заключающая въ себѣ 357 лицъ обоего пола и 988 десятинъ земли составляетъ частное имѣніе, принадлежащее Ксаверію Монтрезору (см. с. Антоновка Таращанскаго уѣзда), а другая съ 558 лицъ и 814 десятинъ, называемая Гончарихою, принадлежитъ казнѣ. Въ названіи села Ромейковки и предыдущаго Романовки слышится что-то древнее, римское. Въ 1845 году въ 2-хъ верстахъ отъ Ромейковки, въ 60-ти саженяхъ отъ лѣса, называемаго Тырандасъ, найдены въ могилѣ бронзовый шлемъ и наголенники греческой формы изъ коринѳской мѣди. Вещи эти, по мнѣнію знатоковъ, относятся ко временамъ Перикла. Этотъ шлемъ и наголенники нынѣ находятся въ Варшавѣ въ собраніи археологическихъ рѣдкостей Потоцкаго. Здѣсь же найденъ древній глиняный сосудъ, небольшая металлическая, четыреугольная пластинка съ изображеніемъ орла, раздирающаго рыбу (эмблема Ольвійская), остатки отъ меча съѣденнаго ржавчиной и 24 куска желѣзныхъ стрѣлъ. Эти археологическія находки представили одно изъ доказательствъ распространія въ древности греческихъ колоній до Кіевской губерніи.

Переклад

РОМЕЙКОВО, село над безіменним струмком, що приблизно за 3 версти [звідси], біля села Бродецького, впадає в річку Тікич. Частина села, де 357 осіб обох статей і 988 десятин землі, становить приватний маєток, що належить Ксаверію Монтрезору (див. с. Антонівка Таращанського повіту), а друга, з 558 особами й 814 десятинами, що зветься Гончарихою, належить казні. У назві села Ромейкова й попереднього села Романівки чується щось давнє, римське. 1845 року за 2 версти від Ромейкова, за 60 сажнів від лісу, що зветься Тирандас, у могилі знайдено бронзовий шолом і наголінники грецької форми з коринфської міді. Ці речі, на думку знавців, належать до часів Перікла. Цей шолом і наголінники нині зберігаються у Варшаві, у зібранні археологічних рідкостей Потоцького. Тут же знайдено давню глиняну посудину, невелику металеву чотирикутну пластинку із зображенням орла, що роздирає рибу (ольвійська емблема), рештки з’їденого іржею меча і 24 шматки залізних стріл. Ці археологічні знахідки стали одним із доказів поширення в давнину грецьких колоній до Київської губернії.

Оригінал

Церковь Покровская, деревяная, 6-го класса; имѣетъ указную пропорцію земли; построена 1794 года.

Переклад

Церква Покровська, дерев’яна, 6-го класу; має указну пропорцію землі; збудована 1794 року.

Оригінал

Есть также казенныя имѣнія при мѣстечкѣ Лысянкѣ, при селахъ: Водяникахъ и Витязевой.

Переклад

Є також казенні маєтки при містечку Лисянці, при селах Водяниках і Витязевій.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км, сажень — близько 2,13 м, десятина — близько 1,09 га. У статті: 988 десятин ≈ 1079 га; 814 десятин ≈ 889 га; 2 версти ≈ 2,1 км; 60 сажнів ≈ 128 м. Перерахунок наш.

Назва. «Ромейковка» — Ромейково. Тепер — село Ромейково Калинопільської громади Звенигородського району Черкаської області; казенна частина, яку книга називає Гончарихою, тепер окреме сусіднє село Гончариха.

«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Звенигородський повіт, «Селенія, составлявшія прежде Звенигородское старостинское имѣніе, а нынѣ состоящія въ вѣдѣніи государствен. имуществъ.»
Сторінки
386 · скан 386
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 386. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/romeikovo/