Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
МАРІАНОВКА, село въ 3-хъ верстахъ отъ м. Мполы на востокъ и въ такомъ же разстояніи отъ села Матусова; на ровной долинѣ, окруженной горами, при незначительномъ ручьѣ, впадающемъ въ Ташлыкъ. Жителей обоего пола 883. По силѣ выкупнаго договора они пріобрѣли въ собственность, при содѣйствіи правительства 704 десятины за 35,092 рубля. Основаніе села послѣ руинъ жители относятъ къ 1740 году. Текущій чрезъ село ручей выходитъ изъ озера Перерваннаго или Купинастаго, находящагося въ 1-ой верстѣ отъ села и около 1840 года совершенно высохшаго. Только весною оно наполняется водою. Другое озеро, также въ 1-ой верстѣ отъ села, Слюсарево, тоже высыхаетъ лѣтомъ. Что эта мѣстность была заселена въ незапамятныя времена, это видно изъ того, что въ окрестностяхъ, гдѣ теперъ нѣтъ жилищъ, выкапываются черепки сосудовъ нынѣ не употребляемыхъ и выдѣлки нынѣ неизвѣстной, потому что бываютъ толщиною въ полвершка. Вблизи села на возвышенностяхъ находятся 13- могилъ, а одна среди самаго села длиною 33 сажня, шириною 12, а въ высоту 2. По розысканію въ ней погребено множество человѣческихъ костей, какъ бы послѣ большаго сраженія. Преданія жителей относятся къ двумъ горамъ, именуемымъ: Княжа и Тамара. О первой разсказывается, что на ней Татарами убиты молодые супруги со всѣмъ свадебнымъ поѣздомъ. О второй говорятъ, что на горѣ имѣлъ свой хуторъ, садъ и пасѣку, огороженные высокимъ дубовымъ частоколомъ, заднѣпрскій выходецъ Тамара, и что на горѣ этой онъ съ окрестными жителями отразилъ напавшихъ Татаръ.
Переклад
МАР’ЯНІВКА, село за 3 версти від містечка Шполи на схід і на такій самій відстані від села Матусова; у рівній долині, оточеній горами, біля незначного струмка, що впадає в Ташлик. Жителів обох статей 883. На підставі викупного договору вони за сприяння уряду набули у власність 704 десятини за 35 092 рублі. Заснування села після руїн жителі відносять до 1740 року. Струмок, що тече через село, витікає з озера Перерваного, або Купинастого, яке лежить за 1 версту від села і близько 1840 року зовсім висохло. Лише навесні воно наповнюється водою. Інше озеро, теж за 1 версту від села, Слюсарево, також висихає влітку. Що ця місцевість була заселена в незапам’ятні часи, видно з того, що в околицях, де тепер немає жител, викопують черепки посудин, нині не вживаних, і невідомої нині виробки, бо вони бувають завтовшки в пів вершка. Поблизу села на підвищеннях є 13 могил, а одна — посеред самого села, завдовжки 33 сажні, завширшки 12, а заввишки 2. Як виявили розшуки, у ній поховано безліч людських кісток, ніби після великої битви. Перекази жителів стосуються двох гір, що звуться Княжа й Тамара. Про першу розповідають, що на ній татари вбили молоде подружжя з усім весільним поїздом. Про другу кажуть, що на цій горі мав свій хутір, сад і пасіку, обгороджені високим дубовим частоколом, задніпровський вихідець Тамара і що на цій горі він разом із навколишніми жителями відбив татар, які напали.
Оригінал
Нынѣшняя Свято-Михайловская церковь деревяная, построена по благословенію Переяславскаго епископа въ 1777 году. Значитъ уніатская ересь къ ней не прикасалась. По штатамъ причислена къ 6-му классу; земли имѣетъ 44 десятины.
Переклад
Теперішня Свято-Михайлівська церква дерев’яна, збудована з благословення переяславського єпископа 1777 року. Отже, уніатська єресь її не торкалася. За штатом зарахована до 6-го класу; землі має 44 десятини.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 3 версти ≈ 3,2 км; 704 десятини ≈ 769 га; 44 десятини ≈ 48,1 га. Перерахунок наш.
Назва. «Маріановка» — Мар'янівка. Тепер — село Мар'янівка Шполянської громади Звенигородського району Черкаської області.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Звенигородський повіт, «Имѣнія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 412–413. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/marianivka/