Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЛИПОВЕЦЪ, уѣздный городъ, лежитъ у границы своего уѣзда съ уѣздами Бердичевскимъ и Брацлавскимъ, въ 191 верстѣ отъ Кіева. Липовецъ по наружности своей похожъ на большое селеніе, разбросанное по обѣимъ сторонамъ рѣки Соби на плоской, однообразной, но плодородной равнинѣ. Городъ состоитъ изъ площади, обставленной ветхими домами и лавками евреевъ и четырехъ такъ называемыхъ предмѣстій, носящихъ особыя названія: Гайсина, Замчиска, Березовки и Скакунки. Черезъ городъ пролегаетъ линія еще замѣтныхъ остатковъ стариннаго окопа, который, какъ полагаютъ, служилъ зборнымъ мѣстомъ татарской орды, кочевавшей въ здѣшнемъ краѣ послѣ нашествія Батыя и извѣстной тогда подъ именемъ Татаръ-Липановъ. Примѣтенъ и замокъ, касавшійся одною стороною Соби, а съ другой сбведенный глубокимъ рвомъ. По очищеніи края отъ Татаръ за окопомъ и около него стали селиться люди, возвращавшіеся изъ своихъ убѣжищъ и составившіе со временемъ значительное селеніе. При Хмельницкомъ Липовецъ былъ сотеннымъ мѣстечкомъ Кальницкаго полка, а въ 1653 году въ числѣ другихъ мѣстечекъ истребленъ Чарнецкимъ. Еще предъ тѣмъ Ланцкоронскій въ 1651 году, стараясь пресѣчь дорогу казакамъ, былъ разбитъ отъ нихъ на Липовецкихъ равнинахъ и принужденъ оставить въ ихъ власти весь обозъ. Современникъ этаго событія Целарій пишетъ, что городъ, по латыни Lipovecia названный, укрѣпленъ двойными валами и рвами. За это-то пораженіе Чарнецкій въ 1653 году предоставилъ Липовецъ на разграбленіе своему войску, (Балинскій томъ 2, стран. 1380), а вольная республика жителей обратила въ крѣпостныхъ. Въ первой половинѣ прошлаго вѣка Липовецъ состоялъ въ вотчинномъ владѣніи князей Любомірскихъ, отъ которыхъ перешелъ къ Полабинскимъ и къ графамъ Струтинскимъ, Лукѣ и сыну его Феликсу. Въ 1847 году купленъ отъ Феликса помѣщикомъ Владиславомъ Кипріановичемъ Здзѣховскимъ (латин. испов., 3 сына: Фердинандъ 1823, Цеславъ 1831, Адамъ 1835. Ему также принадлежитъ м. Прилуки и с. Черепашинцы (1000 рев. душъ муж. пола) въ Винницкомъ уѣздѣ). Кромѣ главнаго владѣльца въ Липовцѣ есть еще нѣсколько мѣлкихъ помѣщиковъ, владѣющихъ небольшими участками земли. Вотъ списокъ Липовецкихъ помѣщиковъ, съ показаніемъ количества земель и ревизскихъ душъ за ними числящихся:
Переклад
ЛИПОВЕЦЬ, повітове місто, лежить біля межі свого повіту з Бердичівським і Брацлавським повітами, за 191 версту від Києва. Липовець на вигляд схожий на велике поселення, розкидане по обидва береги річки Соб на пласкій, одноманітній, але родючій рівнині. Місто складається з площі, оточеної зветшілими будинками й крамницями євреїв, і чотирьох так званих передмість, що мають окремі назви: Гайсин, Замчиско, Березовка і Скакунка. Через місто тягнеться лінія ще помітних решток старовинного окопу, який, як вважають, був збірним місцем татарської орди, що кочувала в цьому краї після навали Батия й була тоді відома під назвою татар-липанів. Помітний і замок, що одним боком прилягав до Собу, а з другого був обведений глибоким ровом. Після очищення краю від татар за окопом і довкола нього почали селитися люди, які поверталися зі своїх сховищ і з часом утворили значне поселення. За Хмельницького Липовець був сотенним містечком Кальницького полку, а 1653 року серед інших містечок його знищив Чарнецький. Ще перед тим, 1651 року, Ланцкоронського, який намагався перетнути козакам дорогу, вони розбили на липовецьких рівнинах, і він мусив залишити в їхній владі весь обоз. Сучасник цієї події Целарій пише, що місто, яке латиною називали Lipovecia, укріплене подвійними валами й ровами. Саме за цю поразку Чарнецький 1653 року віддав Липовець на пограбування своєму війську (Балінський, том 2, стор. 1380), а вільна республіка [Річ Посполита] обернула жителів на кріпаків. У першій половині минулого століття Липовець був вотчинним володінням князів Любомирських, від яких перейшов до Полабинських і до графів Струтинських — Луки та його сина Фелікса. 1847 року його купив у Фелікса поміщик Владислав Кипріанович Здзєховський (латин. віросп.; 3 сини: Фердинанд 1823, Цеслав 1831, Адам 1835. Йому також належать м. Прилуки і с. Черепашинці (1000 рев. душ чол. статі) у Вінницькому повіті). Крім головного власника, у Липовці є ще кілька дрібних поміщиків, які володіють невеликими ділянками землі. Ось список липовецьких поміщиків із зазначенням кількості землі й ревізьких душ, що за ними числяться:
Оригінал
| ЗЕМЛИ ДЕС. | Р. Д. М. П. | |
| а) Владиславъ Здзѣховскій | 2810 — | 532. |
| б) Акимъ Матвѣевичъ Олеховскій, въ предмѣстьѣ Гайсинѣ | 472 — | 123. |
| в) Наслѣдники .... Погоржельскаго | 311 — | 59. |
| г) ....... Рутковскій | 137 — | — |
| д) Николай и Екатерина Пршестемскіе | 65 — | 18. |
| е) Феликсъ Зматчинскій | 54 — | 13. |
| ж) Иванъ Жураковскій | 40 — | 12. |
| з) Степанъ Стопчанскій и Иванъ Чернышевичъ | 53 — | 7. |
| и) Елисавета Тевящева | 26 — | 5. |
| і) Липовецкій соборъ | 144 — | — |
| к) Гайсинская церковь | 56 — | — |
Переклад
| ЗЕМЛІ ДЕС. | Р. Д. Ч. С. [ревізьких душ чоловічої статі] | |
| а) Владислав Здзєховський | 2810 — | 532. |
| б) Аким Матвійович Олеховський, у передмісті Гайсині | 472 — | 123. |
| в) Спадкоємці .... Погоржельського | 311 — | 59. |
| г) ....... Рутковський | 137 — | — |
| д) Микола і Катерина Пршестемські | 65 — | 18. |
| е) Фелікс Зматчинський | 54 — | 13. |
| ж) Іван Жураковський | 40 — | 12. |
| з) Степан Стопчанський та Іван Чернишевич | 53 — | 7. |
| и) Єлисавета Тевящева | 26 — | 5. |
| і) Липовецький собор | 144 — | — |
| к) Гайсинська церква | 56 — | — |
Оригінал
Липовецъ здѣланъ уѣзднымъ городомъ въ 1797 году. Чиновники и городскіе обыватели живутъ въ домахъ построенныхъ на владѣльческихъ земляхъ, за которые они вносятъ владѣльцамъ чиншъ. Въ настоящее время въ городѣ считается жителей обоего пола: православныхъ 2711, римскихъ католиковъ 487, евреевъ 2457. По тарифу (инвентарю) 1775 года числилось въ Липовцѣ въ этомъ году 126 домовъ, да на предмѣстьяхъ 125. Гербъ Липовца изображаетъ серебряннаго быка, на красномъ полѣ.
Переклад
Повітовим містом Липовець зроблено 1797 року. Урядовці й міські обивателі живуть у будинках, збудованих на власницьких землях, за які вони вносять власникам чинш. Нині в місті налічується жителів обох статей: православних 2711, римо-католиків 487, євреїв 2457. За тарифом (інвентарем) 1775 року в Липовці того року числилося 126 будинків, а в передмістях — 125. Герб Липовця зображає срібного бика на червоному полі.
Оригінал
Соборная церковь во имя Воскресенія Господня, каменная, съ такою же колокольнею, построена въ 1818 году, тщаніемъ купца Кодрата Таранова, на мѣсто прежней церкви деревяной. Причту соборному производится жалованье по штатамъ для уѣздныхъ соборныхъ церквей. На предмѣстьѣ Гайсинѣ, на лѣвой или восточной сторонѣ Соби церковь деревяная, во имя Покрова пресвятыя Богородицы, построена 1855 года на мѣсто обветшавшей, давней. По штатамъ она причислена къ 5-му классу. Къ Липовецкимъ обѣимъ церквамъ причислены слѣдующія владѣльческія деревни, въ окрестностяхъ лежащія:
Переклад
Соборна церква на честь Воскресіння Господнього, кам’яна, з такою самою дзвіницею, збудована 1818 року старанням купця Кодрата Таранова на місці колишньої дерев’яної церкви. Соборному причтові виплачується платня за штатами для повітових соборних церков. У передмісті Гайсині, на лівому, тобто східному, березі Собу — дерев’яна церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці, збудована 1855 року на місці давньої, що зветшала. За штатами вона належить до 5-го класу. До обох липовецьких церков приписано такі власницькі села, що лежать в околицях:
Оригінал
а) Къ соборной церкви:
Переклад
а) До соборної церкви:
Оригінал
Феликсовка, въ 6-ти верстахъ отъ Липовца, при почтовой дорогѣ, среди степи. Жителей обоего пола 455, земли 1277 десятинъ. Принадлежала управляющему Черепинскимъ имѣніемъ князя Сангушки, Адаму Осиповичу Гуляницкому; а нынѣ Фавстинѣ Удерской.
Переклад
Феліксовка, за 6 верст від Липовця, при поштовій дорозі, серед степу. Жителів обох статей 455, землі 1277 десятин. Належала управителеві черепинського маєтку князя Сангушка Адамові Осиповичу Гуляницькому, а нині — Фавстині Удерській.
Оригінал
Лукашева, при вершинѣ ручья Скакунки, въ 10-ти верстахъ на сѣверо-западъ отъ города. Жителей обоего пола 214; земли 480 десятинъ. Принадлежитъ Станиславу Желиховскому.
Переклад
Лукашева, біля верхів’я струмка Скакунки, за 10 верст на північний захід від міста. Жителів обох статей 214; землі 480 десятин. Належить Станіславові Желиховському.
Оригінал
Хутора Садовскіе, въ 3-хъ верстахъ къ сѣверу отъ Липовца въ степи. Жителей обоего пола 231, при 22 усадьбахъ; земли въ нихъ принадлежитъ: 493 десятины Викентію, а 355 Антону Садовскимъ, получившимъ это имѣніе въ наслѣдство отъ отца своего Петра. Хутора недавно названы владѣльцами Нарцизовкою.
Переклад
Хутори Садовські, за 3 версти на північ від Липовця, у степу. Жителів обох статей 231, при 22 садибах; землі в них належить: 493 десятини — Вікентієві, а 355 — Антонові Садовським, які дістали цей маєток у спадок від свого батька Петра. Нещодавно власники назвали хутори Нарцизовкою.
Оригінал
Хуторъ Шиманскій, граничитъ съ Садовскими и заключаетъ 284 десятины, на коихъ живетъ 72 человѣка обоего пола. Принадлежитъ Генрихѣ Шиманской. Близъ него еще отдѣльный хуторъ съ 151 десятинами и съ 60 душ. обоего пола населенія, принадлежитъ 3-мъ братьямъ Мрочковскимъ.
Переклад
Хутір Шиманський межує із Садовськими й має 284 десятини, на яких живе 72 особи обох статей. Власниця — Генриха Шиманська. Поблизу нього є ще окремий хутір зі 151 десятиною і 60 душами населення обох статей, що належить 3 братам Мрочковським.
Оригінал
б) Къ Покровской церкви причислены деревни:
Переклад
б) До Покровської церкви приписано села:
Оригінал
Славная, на лѣвой сторонѣ Соби, въ 4-хъ верстахъ выше Липовца и въ такомъ же разстояніи отъ м. Зозова. Жителей обоего пола 491; земли 914 десятинъ. Принадлежитъ отставному штабъ ротмистру Кипріану Игнатьевичу Богдашевскому (лат. испов., живетъ въ с. Василевкѣ Винницкаго уѣзда, которое ему и принадлежитъ).
Переклад
Славна, на лівому березі Собу, за 4 версти вище Липовця і на такій самій відстані від м. Зозова. Жителів обох статей 491; землі 914 десятин. Належить відставному штабс-ротмістрові Кипріанові Ігнатійовичу Богдашевському (лат. віросп.; живе в с. Василевці Вінницького повіту, яке йому й належить).
Оригінал
Гонивка, (Іогановка или Анновка), при почтовой дорогѣ въ с. Очеретну, въ 7-ми верстахъ отъ Липовца. Жителей обоего пола 245; земли 630 десятинъ, изъ коихь 235 въ пользованіи крестьянъ, по силѣ уставной грамоты. Принадлежала недавно Евстафію Красицкому, потомъ Тышкевичу, а нынѣ отставному штабъ-ротмистру Іосифу Марковичу Сарнецкому.
Переклад
Гонівка (Іогановка, або Анновка), при поштовій дорозі до с. Очеретні, за 7 верст від Липовця. Жителів обох статей 245; землі 630 десятин, з яких 235 у користуванні селян на підставі уставної грамоти. Нещодавно належала Євстафієві Красицькому, потім Тишкевичу, а нині — відставному штабс-ротмістрові Іосифові Марковичу Сарнецькому.
Оригінал
Ульяновка, въ 3-хъ верстахъ къ востоку отъ Липовца, при той же почтовой дорогѣ. Жителей обоего пола 144, въ 20-ти усадьбахъ; земли 252 десятины, изъ коихъ 107 въ пользованіи крестьянъ по силѣ уставной грамоты. Принадлежитъ Іосифу Казиміровичу Несоловскому.
Переклад
Ульяновка, за 3 версти на схід від Липовця, при тій самій поштовій дорозі. Жителів обох статей 144, у 20 садибах; землі 252 десятини, з яких 107 у користуванні селян на підставі уставної грамоти. Належить Іосифові Казимировичу Несоловському.
Оригінал
Вѣнцетовка, хуторъ близъ Ульяновки. Принадлежитъ Викентію Петровичу Садовскому и заключаетъ земли 400 десятинъ, изъ коихъ 190 въ пользованіи крестьянъ, на основаніи уставной грамоты, съ 241 душами обоего пола населенія.
Переклад
Вінцетовка, хутір поблизу Ульяновки. Належить Вікентієві Петровичу Садовському і має землі 400 десятин, з яких 190 у користуванні селян на підставі уставної грамоти, з 241 душею населення обох статей.
Оригінал
Въ Липовецкомъ уѣздѣ нѣтъ селеній, состоящихъ въ вѣдѣніи государственныхъ имуществъ или въ другомъ какомъ-либо казенномъ вѣдомствѣ, исключая небольшихъ частей въ м. Оратовѣ и въ селахъ: Должкѣ и Поповкѣ. Большихъ владѣльческихъ имѣнія только два: графовъ Плятера и Потоцкаго (см. Линцы и Дашевъ). Остальныя селенія принадлежатъ многимъ мѣлкимъ помѣщикамъ. Поэтому мы будемъ описывать приходы, по географическому ихъ положенію.
Переклад
У Липовецькому повіті немає поселень, що перебувають у віданні державних маєтностей чи в якомусь іншому казенному відомстві, за винятком невеликих частин у м. Оратові та в селах Довжку й Поповці. Великих власницьких маєтків лише два: графів Плятера і Потоцького (див. Іллінці й Дашів). Решта поселень належить багатьом дрібним поміщикам. Тому ми описуватимемо парафії за їхнім географічним положенням.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 191 верста ≈ 204 км; 6 верст ≈ 6,4 км; 1277 десятин ≈ 1395 га; 10 верст ≈ 10,7 км; 480 десятин ≈ 524 га. Перерахунок наш.
Назва. «Липовецъ» — Липовець. Тепер — місто Липовець, центр Липовецької громади Вінницького району Вінницької області.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Вотчинне» маєток. Маєток у повній спадковій власності поміщика.
«Державні маєтності». Казенні села, що підлягали управлінню державних маєтностей, а не поміщикові.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Липовецький повіт, «ЛИПОВЕЦКІЙ УѢЗДЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 300–302. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/lypovets-lypovetskyi/