Вапнякові стіни та основа для стовпа

Загальна площа дослідженої ділянки становила 292 квадратні метри. Це площа розкопу, а не самої будівлі. Від споруди вдалося простежити торцеву стіну завдовжки 8,4 метра та частину однієї з довгих стін — 5,8 метра. Повної довжини споруди ці числа не встановлюють: інші її частини читалися переважно за завалами каміння.⁠[2]

На збережених ділянках лишилося лише один-два ряди каменю, до 15 сантиметрів заввишки. Великі брили вапняку лежали безпосередньо на ґрунті; деякі мали сліди обробки. Проміжки між ними щільно заповнили дрібнішим камінням. Найбільша зафіксована ширина кладки сягала метра.⁠[2]

У місці з’єднання двох стін знайшли кам’яну основу для дерев’яного стовпа. Це була приблизно квадратна вапнякова брила із заокругленими кутами та неглибокою виїмкою посередині. Сам дерев’яний стовп у цьому описі не фігурує: про нього свідчила основа.⁠[2]

Щільна глиняна підлога й рівчак уздовж стін

Підлогу утворював старанно втрамбований шар глини завтовшки 9–⁠12 сантиметрів. У ньому траплялися фрагменти кераміки та кістки тварин. За цими включеннями дослідниця припустила, що підлогу підсипали неодноразово. Кількості таких поновлень вона не назвала.⁠[2]

Біля кладки виявили неглибокий рівчак, що оперізував внутрішню частину споруди. Його дно лежало на 20–⁠25 сантиметрів нижче від підлоги. Водночас простежити рівчак біля однієї зі стін не вдалося. Звіт описує цю незвичну деталь конструкції, але не пояснює, для чого вона служила.⁠[2]

Амфора на підлозі та речі з поселення

Серед каміння кладки й на підлозі траплялися численні уламки посуду, кістки тварин, поодинокі шматочки обпаленої глини та шлаків. Особливою знахідкою став розвал великої червоноглиняної амфори: її частини лежали на підлозі в кількох квадратах розкопу. Вміст посудини у повідомленні не визначено.⁠[2]

Окремо Сардак описала матеріали всього поселення. Серед посуду були гончарні лисковані глеки, горщики, вази й миски та сіроглиняні кухонні посудини із шорсткою поверхнею. Серед невеликих речей — дві круглі лічильно-гральні фішки й дві чотирнадцятигранні сердолікові намистини, одна з яких втратила половину. Цей перелік не означає, що всі названі речі походять із підлоги описаної будівлі.⁠[3]

Знахідки й залишки конструкцій дають уявлення про облаштування споруди, однак не визначають її функцію. Відсутність виявленого вогнища авторка прямо назвала причиною, через яку важко судити про призначення будівлі. Називати її житлом, майстернею чи складом цей звіт не дозволяє.⁠[2]

Чому важливий номер II

Найпотужнішу частину культурного шару Ганнівки II у звіті пов’язано з черняхівським часом. Крім неї, тут зафіксовано матеріали доби бронзи, козацького часу та XIX століття. Ганнівка III, описана як поселення доби бронзи, і Ганнівка IV, віднесена до черняхівської культури, — інші пронумеровані пам’ятки. Кам’яна споруда та наведені подробиці її розкопок стосуються саме Ганнівки II.⁠[1]⁠[2]