Дві дати в одній пам’яткоохоронній довідці
У картці пам’ятки вказано 1830 рік, проте історичний опис на тій самій сторінці відносить спорудження особняку до 1850-х років. За цим описом, замовником був майор у відставці Григорій Іванович Щербаков, пов’язаний із губернським акцизним управлінням та відкупом питейних зборів. Автор проєкту невідомий. Довідка не пояснює розбіжності між датами, тож обирати одну з них як остаточно встановлену було б передчасно.[1]
На фотографії Zagorulya від 28 квітня 2016 року видно ряди стрілчастих вікон, балкон і підвищену центральну частину над другим поверхом. Це зовнішній вигляд особняку після пізніших змін. Знімок дає змогу розглянути готичні мотиви фасаду, але не показує початкового оздоблення кімнат чи стану будинку в XIX столітті.[1][2]
Англійський клуб до губернаторської резиденції
У 1860-х роках Англійський клуб орендував приміщення особняку. Міська довідка згадує бібліотеку з читальнею, карткові зали, концерти, вистави та бали. Це рання адреса клубу: його окремий будинок на Воскресенській, 3 з’явився лише у 1890–1891 роках. Отже, історія однієї установи поєднує різні споруди на цій вулиці.[1][3]
У квітні 1887 року губернатор Дмитро Батюшков порушив питання купівлі садиби у спадкоємців Щербакова. Після затвердження придбання й ремонту тут розмістили квартиру губернатора та канцелярію. Губернаторську функцію будинок мав до 1917 року. На території садиби були також флігелі, господарський двір і великий сад уздовж проспекту; вони не тотожні самому особняку.[1]
Що змінилося довкола старого корпусу
У 1901 році до торця будинку прибудували одноповерховий службовий корпус. Його розібрали під час спорудження триповерхового корпусу, введеного в експлуатацію 1964 року. Прибудову другої половини 1930-х років з боку проспекту також згодом усунули, відновлюючи центральну симетрію фасаду. Колишній парк наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років відійшов під будівництво міської ради.[1]
У XX столітті будинок неодноразово змінював призначення, зокрема використовувався як дитячий палац культури та адміністративна споруда. Міська довідка повідомляє про реконструкцію будинку й інтер’єрів на початку 1998 року та розміщення Музею історії Дніпра з 2020-го. Ця послідовність пояснює, чому фасад, який бачимо на фотографії, слід читати як результат тривалої історії, а не як незмінний образ первісної садиби.[1]
