У якому шарі знайшли кремені

Кремені залягали на глибині 1,6–⁠1,7 м у лесі — пухкій осадовій породі з дрібних пилуватих частинок. Їх виявили на ділянці розкопу площею 6 м², яку не порушила шахта криниці нового часу. Отже, автори описали знахідки в збереженому шарі, а не лише речі, зібрані на поверхні.⁠[1]

Колекція налічувала 78 предметів із місцевого кременю. На каменях утворився біло-сірий поверхневий шар — патина; траплялися й обпалені екземпляри. У збірці були нуклеуси — камені, з яких відколювали заготовки, — та самі заготовки: сколи різної форми й видовжені вузькі пластини та пластинки. Крім них, знайшли зовсім дрібні сколи, уламки та готові знаряддя.⁠[1]

Що залишило розколювання кременю

З нуклеусів відколювали вузькі заготовки: пластинки завширшки 7–⁠12 мм і ще дрібніші мікропластини — до 7 мм. На самих каменях дослідники помітили сліди підправки форми. Частина дрібних сколів виникла, коли камінь готували до роботи або змінювали його форму, щоб далі відколювати заготовки.⁠[2]

Такі предмети показують послідовність роботи з каменем краще, ніж сам перелік готових інструментів. Деякі уламки вдалося з’єднати між собою, відновивши частини первісних предметів. Автори вважали це свідченням того, що колекція збереглася як єдине ціле.⁠[2]

Серед знарядь описано різці з робочим краєм на зламі та пластину з навмисно вкороченим кінцем — у звіті її названо тронкованою. Був і виріб, що поєднував дві форми обробки: один край пластини зробили як скребок, а протилежний укоротили. Водночас дослідники застерегли, що характерні риси цих знарядь виражені слабко.⁠[2]

Чому датування лишилося попереднім

За способом обробки кременю та формою виробів автори попередньо віднесли колекцію до гравету або епігравету. Цими назвами позначають археологічні традиції давньої кам’яної доби, які розрізняють, зокрема, за кам’яними знаряддями. Для Хотина III це лише попередній висновок за схожістю знахідок: звіт не називає точного віку в роках і не наводить результатів лабораторного визначення віку.⁠[2]

Римська цифра в назві відрізняє нову пам’ятку від інших місць палеолітичних знахідок у Хотині. Знахідки 1946 року поблизу міста та пункт у місцевості Грабарня автори розглянули окремо. Їхні матеріали й запропоновані дати не слід переносити на Хотин III.⁠[2]

Інший, значно пізніший шар історії тієї самої території представлено в матеріалі про криницю та знахідки Нової фортеці Хотина. Там ідеться про окремі об’єкти нового часу.