Матеріали розкопок 2000 року
Поселення стало відомим у 1974 році. Під час розкопок 2000 року Овчинников повністю дослідив рештки двох глинобитних будівель, які археологи називають площадками. Тоді знайшли й фрагменти пластики — глиняних зображень людей і тварин. Саме до них належить сидяча фігурка.[1]
Каталог наукових фондів 2007 року підтверджує дослідження цього поселення експедицією Овчинникова та відносить його до етапу CI трипільської культури. У ньому перелічені фрагменти кераміки й відреставровані посудини. Докладний опис самої статуетки міститься в пізнішій праці, тому два джерела доповнюють одне одного.[1][2]
Торс, голова та окремі деталі
Від статуетки вціліла верхня частина торса з головою. Висота цього фрагмента — 10,45 сантиметра, ширина — 7,20. Глиняна маса містила домішку піску; випал був рівномірним, а колір — світло-помаранчевим. Це виміри й характеристики збереженої частини, а не всієї фігури.[1]
Нижню частину із сідницями виліпили окремо, і вона відламалася в місці з’єднання. Руки теж не збереглися, хоча первісно були виліплені повністю. Автор припускав, що вони могли передавати певний жест, проте відновити його за наявними уламками неможливо.[1]
Як читати людський образ
Очі й рот позначені маленькими вузькими заглибленнями, ніс відбитий, а підборіддя виступає вперед. За пропорціями торса й відсутністю звичних жіночих ознак Овчинников інтерпретував зображення як чоловіче. Це висновок дослідника про умовний глиняний образ, а не встановлення особи конкретної людини.[1]
Колекція не обмежується цією статуеткою. У ній також описані нижня частина жіночої фігурки з окремо виліпленими ногами та невелике схематичне зображення рогатої худоби. Ці різні рішення показують, що трипільські майстри могли передавати і позу, і окремі деталі тіла, поєднуючи спрощення з уважним ліпленням.[1]
