Від западини до прихованої споруди

Бабина Гора — городище, тобто місце давнього укріпленого поселення. Його центральну укріплену частину називають дитинцем. Саме там 2013 року археологи почали розкопувати западину діаметром близько десяти метрів. Під нею простежили округлі обриси заповненої ями, яка в розрізі мала форму лійки.⁠[1]

Того сезону центральну частину заповнення дослідили до глибини 2,3 метра. Великі розміри й форма об’єкта дали підстави пов’язати його з рештками стародавнього колодязя — цю робочу гіпотезу раніше висловив археолог М. П. Кучера.⁠[1]

У 2014 році дослідники зосередилися на будові споруди й розбиранні ґрунту, що її заповнював. Вони дійшли до глибини 3,6 метра від сучасної поверхні землі. Розкопки показали, що первісний котлован, тобто яму для спорудження колодязя, вирізали не лише в м’якших верхніх відкладах, а й у щільному суглинку — ґрунті з великою часткою глини.⁠[1]

Як дерев’яні стінки доповнював глиняний бар’єр

У сезоні 2017 року археологи працювали вже з вологими шарами заповнення. Нижче вони були сильно насичені ґрунтовою водою. Саме там дослідили верхню частину зрубних конструкцій — стінок, складених із дерев’яних колод.⁠[1]

Будова колодязя виявилася непростою і змінювалася з глибиною. Між зовнішнім дерев’яним зрубом і стінками котловану у верхній частині споруди зафіксували глиняний «замок». Тут це слово означає глиняний бар’єр: він перекривав поверхневим ґрунтовим водам шлях усередину колодязя. Автори вважали таку конструкцію свідченням уваги до якості питної води.⁠[1]

Колодязь ще не був досліджений повністю. Тому опис стосується відкритої на той час частини споруди, а не завершеної реконструкції всієї її будови.⁠[1]⁠[2]

Запас на час облоги — припущення, а не встановлена дата

Дослідники звернули увагу на великі витрати праці: для такого колодязя довелося вибирати багато ґрунту, зокрема щільної породи. На їхню думку, звичайне неукріплене поселення могло б отримати воду простішим способом. Тому вони пов’язали спорудження колодязя з потребами городища й припустили, що він міг слугувати запасом води під час тривалої облоги.⁠[1]⁠[2]

У назві звіту колодязь названо древлянським. Проте наприкінці тексту автори прямо зазначили: остаточну відповідь щодо датування та конструкції можна отримати лише після повного дослідження. Тому за цим повідомленням не можна назвати ані точний рік, ані впевнено визначене століття його спорудження. Розкопки розкрили спосіб захисту води й дали пояснення можливого призначення колодязя; питання його віку лишилося відкритим.⁠[2]