Дві пам’ятки за однією адресою
У національному переліку пам’яток Святодухівський собор записаний під охоронним номером 180052 за адресою площа Базарна, 15. Наступний рядок стосується Василівської теплої церкви: вона має власний номер 180053, хоча адресу подано ту саму. Міський довідник релігійних громад теж перелічує ці храми окремо. Тож назва собору позначає конкретну будівлю всередині спільного церковного осередку.[1][2]
Чому одного року недостатньо
Реєстр указує для собору 1689 рік. Проте архітектурознавець Віктор Вечерський у «Зводі пам’яток» наголошує, що достеменна дата будівництва не з’ясована остаточно. Він наводить версії 1735–1737 та 1738–1747 років. На користь останньої свідчить згаданий дослідником указ митрополита Рафаїла Заборовського від 19 червня 1747 року про освячення щойно збудованого собору.[1][3]
Вечерський пов’язує плутанину з дерев’яним Успенським собором, який стояв поблизу й певний час утворював зі Святодухівським одну парафію. Реєстрове датування й висновок історика тут варто читати разом: перше фіксує офіційний запис пам’ятки, друге пояснює складність її будівельної історії.[3]
Три бані над тринавовим храмом
За описом Вечерського, собор має три нави, чотири внутрішні опори й три апсиди. Три бані поставлено вздовж осі захід–схід. У цій будові поєднано дві традиції: хрещато-баневий храм із трьома навами та тридільну композицію з трьома верхами. Дослідник також описує підвал зі склепіннями й сходи на хори, прокладені в товщі стін.[3]
Фотографія Nataliya Shestakova від 26 липня 2014 року дозволяє роздивитися зовнішній бік цієї композиції: світлі стіни, три високі позолочені верхи, трикутні фронтони та нижчі прибудови. Дерево частково затуляє лівий бік фасаду; знімок показує зовнішність храму, але не його внутрішнє планування. Це датоване свідчення вигляду собору, до якого можна зіставити архітектурний опис.[4]