Земля підтримувала дерев’яну стіну
На першій ділянці початкова конструкція складалася з ряду вкопаних стовпів. Їхню основу зміцнювали ґрунтом, який брали із зовнішнього боку укріплення. До стовпів прилаштували загорожу з кілків і жердин, а зсередини підперли її глиняним насипом. Сліди стовпових ям і дерев’яної трухлявини дозволили дослідникові відновити цю послідовність робіт.[1]
Сам земляний насип першого періоду тут мав висоту приблизно 0,85–0,90 метра. Дерев’яна частина здіймалася над ним, тому висота насипу не дорівнювала висоті всієї перешкоди. Розміри дерев’яної стіни автор оцінював приблизно; можливі бійниці також залишилися реконструкцією, а не знайденою деталлю.[1]
Новий насип поверх старого
У другому будівельному періоді на цій ділянці стару дерев’яну стіну прибрали, а вал досипали. Будівельники використали чорнозем із внутрішнього простору городища та глину з боку рову. Обидва схили вкрили майже чистою глиною. Насип виріс приблизно до двох метрів, а його основа розширилася приблизно до дев’яти.[1]
На іншій дослідженій ділянці зовнішнього обводу Гавриш побачив подібний прийом: у другому будівельному періоді всю поверхню валу вкрили щільною бурою глиною. Автор пояснив цей шар як захист від руйнування та сповзання схилів. Отже, глина була не лише матеріалом для збільшення насипу, а й покриттям, яке допомагало йому тримати форму.[2]
Поглиблення рову збільшувало вал
Третій будівельний період на першій ділянці почався з очищення й розширення зовнішнього рову. Добутий ґрунт ішов на зміцнення валу: різні глини укладали на його схили й вершину. Для другої ділянки Гавриш так само описав мету третього періоду: збільшити насип, розчистити й поглибити рів та звести нову дерев’яну стіну. Слідів самої конструкції, крім дрібних вуглинок, дослідники не виявили.[1][2]
Ця послідовність пояснює, чому в перерізі вал нагадує кілька насипів, вкладених один в один. Старий обвід не щоразу зносили до основи: його використовували в наступному будівництві. Водночас цифри зі звіту описують конкретні досліджені ділянки. Висоту чи ширину одного перерізу не можна переносити на всю Велику фортецю.[1][2]
Чи кожне вугілля означає напад
На першій ділянці в заповненні рову трапилися попіл і дрібні головешки. Гавриш не вважав їх достатнім свідченням загибелі стіни у вогні, бо на поверхні відповідного валу слідів пожежі не було. На другій ділянці дерев’яні укріплення раннього періоду справді згоріли, але пояснення залишилося відкритим: перебудова або ворожий напад.[1][2]
Розкопки дали докладну будівельну історію двох відрізків оборони, проте не календар усіх ремонтів городища. Їхні три періоди — це насамперед послідовність шарів і конструкцій. Саме так, без приписування кожному шару конкретної битви, автор викладає результати дослідження.[1][2]