Пізніші будинки серед решток давніших споруд
Проєкт Інституту археології НАН України й Національного музею у Варшаві тривав із 2016 року. Одне із завдань сезону 2018 року — відкрити й дослідити споруди останнього, пізньоантичного етапу життя Ольвії. На ділянці площею 150 квадратних метрів простежували як римські об’єкти II–III століть, так і пізніші нашарування — ґрунт із залишками будівель та речами наступного часу.[1]
Розкоп містив багато будівельного матеріалу: оброблене каміння, уламки черепиці, мармурових деталей, плиток і штукатурки. Переважно ці рештки належали римській забудові II — середини III століття. Пізніші споруди автори розглянули окремо, щоб не змішати різні етапи історії тієї самої частини міста.[1]
Вогнище, підлога й сліди розібраних стін
Одне з приміщень мало прямокутну форму й розміри приблизно п’ять на чотири метри. Там, де колись стояли його стіни, простежили довгі неглибокі траншеї після вибирання каміння. Усередині збереглися рештки вогнища, у якому використали дві вапнякові плити.[1][4]
У внутрішньому просторі також виявили утрамбовану поверхню з глиняною обмазкою. У її заповненні були уламки черепиці й амфор — великих посудин для перевезення та зберігання продуктів, кістки тварин і риби, шматки глини. Це поєднання будівельних решток і побутових відходів дає конкретний зміст розповіді про життя в пізньому місті.[2]
Інший об’єкт, площею близько дев’яти квадратних метрів, автори припустили вважати напівземлянкою — спорудою, частково заглибленою в землю. Підставами стали її форма, рівна підлога й облаштування вогнища. Такі риси дослідники порівняли з житлом черняхівської культури — археологічної культури, яку визначають за спільними типами споруд і речей. Подібні риси вони побачили й у прямокутному приміщенні.[2]
Що розповіли посуд і застібки
Серед пізніх знахідок було багато посуду із сірої глини: великі посудини для зерна, миски, глеки, вази й горщики. Частина мала лощений орнамент — візерунок, утворений загладжуванням поверхні. Шість розбитих зернових посудин знайшли ще у 2017 році, а в наступному сезоні — ще одну на тій самій ділянці.[2][5]
Амфори та столовий посуд допомагали зіставляти знахідки з виробами відомих типів і часу. У звіті є червонолакові миски — посуд із гладким червоним покриттям, зокрема північноафриканського виробництва. Деякі його різновиди автори датували IV — першою половиною V століття. Ці дати стосуються типів посуду, а не точного року спорудження будинків.[2][5]
До черняхівського кола речей автори віднесли бронзовий язичок пряжки, тобто її рухому частину, та фібулу — застібку для одягу. Пряжку вони датували другою чвертю IV — першою третиною V століття, фібулу — 20–70-ми роками IV століття. Такі знахідки й будівельні порівняння стали аргументами про культурні зв’язки пізньої Ольвії. Самі по собі вони не визначають етнічності її мешканців.[5][3]
Чому історію міста продовжили до V століття
У підсумку А. Буйських, А. Твардецький і М. Новиченкова назвали висновок попереднім: за матеріальними знахідками верхня межа існування Ольвії не обмежується IV століттям і простежується щонайменше до першої третини V. Частину споруд і речей вони пов’язали із впливом черняхівської культури або безпосередньо з її носіями.[3]
Це не повідомлення про точно встановлений рік кінця міста. Автори окремо залишили для подальших досліджень уточнення дат, культурної належності й планування пізніх споруд. Важливим результатом сезону став сам комплекс: житлові сліди та речі, які дозволили побачити продовження міського життя після римського етапу.[3]