Навіщо відкривали нові ділянки
Мельнична Круча — багатошарова пам’ятка: під землею тут збереглися сліди людської діяльності різного часу. Одним із завдань сезону 2018 року було з’єднати дві раніше досліджувані ділянки. Між ними розкопали смугу, щоб краще зрозуміти будову та співвідношення вже відомих шарів. За повідомленням Д. Кіосака, знахідок у цій смузі було менше, ніж на площах попередніх років, але її цінність полягала саме в можливості зіставлення.[2]
Окремо заклали новий розкоп, який у звіті має номер 4. Його площа становила дванадцять квадратних метрів. Послідовність шарів нагадувала одну з попередніх ділянок, проте загальна товщина відкладів була меншою — до 140 сантиметрів від поверхні. За враженням дослідника, шари лежали щільніше один до одного, без окремих прошарків, позбавлених знахідок.[1]
Розписні черепки та посуд без орнаменту
На новій ділянці дослідник виразно розрізнив шар середнього енеоліту — мідно-кам’яної доби. Він містив кілька уламків розписного трипільського посуду та фрагменти кераміки типу Кукутень С. Остання назва позначає вид посуду в археологічній класифікації. Поруч траплялися кістки тварин і оброблені шматки кременю.[1]
Нижче лежав інший горизонт знахідок — тобто інший рівень у товщі землі. Звідти походили кілька неоздоблених черепків ліпного посуду, виготовленого вручну, кістки тварин і розщеплений кремінь. Автор назвав вигляд цього посуду архаїчним. Тут це характеристика давнішого вигляду речей, а не вже встановлена точна дата.[1]
Порядок шарів дає підказку, але не готову дату
За положенням нижній керамічний горизонт відповідав одному з шарів попереднього розкопу. На цій підставі Кіосак гіпотетично запропонував датувати його першою половиною VI тисячоліття до нашої ери. Це попереднє зіставлення: у звіті воно прямо подане як гіпотеза.[1]
Ще глибше на новій ділянці виявили багато кісток тварин, але речей, які дозволили б упевнено віднести цей шар до певної археологічної групи, бракувало. Дослідник припустив відповідність іншому, давнішому шару попередніх розкопів і відразу зазначив недостатню впевненість. Отже, сама велика кількість кісток не дала остаточної відповіді про вік цієї частини пам’ятки.[1]
Подібність складу знахідок наштовхнула автора й на припущення, що нова ділянка могла бути поблизу розкопок В. Даниленка 1949 року. Це також не встановлена тотожність місця. Новий розкоп показав виразну різницю між розписним посудом, нижніми неорнаментованими черепками та глибшим скупченням кісток; точне зіставлення всіх цих шарів залишалося дослідницьким питанням.[1]