Купецька ініціатива та освячення 1798 року
У краєзнавчому нарисі О. Б. Татарченка, розміщеному на сайті Херсонської обласної бібліотеки, початок будівництва цегляної Успенської церкви датовано 1785 роком. Довідка про вулицю Соборну уточнює її місце: широка Грецька площа в центрі Купецького передмістя. Серед головних благодійників вона називає купців Петра Фендрікова та Івана Сизарєва.[1][2]
У бібліотечній фотогалереї зазначено іншу дату заснування — 1786 рік. Тому точний початок робіт лишається розбіжністю цих матеріалів. Завершення будівництва й освячення 1798 року в них узгоджуються. У 1828 році церква отримала соборний статус: нарис пов’язує це з переведенням установ Херсонського адміралтейства до Миколаєва та зміною відомчого підпорядкування Катерининського собору.[1][3]
Цегляний храм, три престоли й окрема дзвіниця
Нарис описує храм як хрестово-купольну цегляну споруду завдовжки 46 метрів, завширшки 31 метр і заввишки 40,5 метра. Головний престол був присвячений Успінню Богородиці, два бічні — святому Миколаю та великомучениці Варварі. Це історичний опис будівлі, а не її сучасний обмір.[1]
Цегляну дзвіницю, за тим самим джерелом, звели 1833 року замість дерев’яної. Нарис також подає розміри колишнього іконостаса: 30 метрів завширшки та 17 метрів заввишки в центральній частині, із 50 іконами. Разом ці відомості дають уявлення про масштаб і внутрішнє облаштування собору до пізніших змін.[1]
Церква серед кварталів на плані 1908 року
На аркуші «Планъ города Херсона», виданому літографією Зільберберга 1908 року, в просторій площі видно відокремлений заштрихований контур церкви всередині прямокутної огорожі. Західніше показано окрему невелику хрестоподібну споруду. Навколишні квартали обрамляють цей відкритий простір; церковна будівля стоїть окремо від вуличних рядів забудови.[4]
Назви Успенського собору біля цього знака немає. Його зіставлення з храмом спирається на розташування в площі, окрему дзвіницю та бібліотечні відомості про Грецьку площу й адресу Соборна, 5, раніше Леніна, 5. Отже, фрагмент показує історичне планування, а посвяту визначено зіставленням джерел. Нових позначок на зображення не додано.[1][2][3][4]
Спортивне використання та відновлення після 1993 року
Бібліотечні тексти погоджуються, що в радянський період собор утратив попереднє призначення, а його приміщення використовували для фізкультури. Однак дати вони подають по-різному: довідка про Соборну вказує зняття дзвонів 1929 року й закриття 1930 року; нарис Татарченка — демонтаж дзвонів 1930 року й передачу приміщення під Будинок фізкультури 1931 року.[1][2]
Розходяться й подробиці 1940-х років. Нарис повідомляє про реєстрацію громади та передачу їй будівлі в серпні 1944 року, а про спортивне використання — наприкінці 1945 року. Довідка про вулицю натомість датує повторне закриття листопадом 1944 року. Обирати одну з цих хронологій без додаткового документа було б передчасно.[1][2]
Обидва тексти називають вересень 1993 року часом повернення храму громаді та початку відновлення. Нарис перелічує подальші роботи: укріплення конструкцій 2001 року, встановлення центрального купола 2005 року та підняття восьми нових дзвонів у грудні 2006 року. Це датовані етапи історії споруди; вони не встановлюють її нинішнього стану чи власника.[1][2]
