Два зольники та перший шурф
У звіті І. Б. Шрамко, І. В. Голубєвої та С. А. Заднікова за 2005 рік площу поселення оцінили приблизно в 10 гектарів. Під час огляду помітили два зольники заввишки 30–40 сантиметрів. На їхній поверхні зібрали кілька уламків вінець горщиків скіфського часу. Поселення відкрили на краю кар’єру, де добували глину для виготовлення цегли; у стінках кар’єру в кількох місцях виступали уламки ліпного посуду та кістки тварин.[1]
На краю одного зольника заклали шурф розміром один на один метр. Верхні 25 сантиметрів становила орна земля, у якій знайшли стінки ліпних горщиків, уламок бортика миски та шматочки глиняної обмазки. На глибині 25–50 сантиметрів простежили давню поверхню чорного кольору; нижче похований ґрунт поступово переходив у жовту материкову глину. Так невеликий шурф доповнив поверхневі знахідки описом послідовності ґрунтових шарів.[1]
Ями в стінці кар’єру
До поселення повернулися 2014 року після звернення директора Валківського краєзнавчого музею Т. В. Поліщук щодо його руйнування кар’єром. В. М. Окатенко та І. В. Голубєва повідомили про огляд Костіва співробітниками археологічної служби. У стінках котловану вони зафіксували профілі трьох напівзруйнованих господарських ям. Їхнє заповнення містило золу, кераміку та кістки.[2]
На прилеглих сільськогосподарських угіддях дослідники оглянули зольний насип розміром 30 × 30 метрів і заввишки 40 сантиметрів. На ньому зібрали ліпну кераміку: вінця із защипами та проколами, денця й стінки посудин. Окремою знахідкою став уламок кам’яного прясла. Це найдетальніший перелік речей із Костіва в повідомленні за 2014 рік.[2]
У першому описі йдеться про два зольники, а в повідомленні 2014 року — про один обстежений насип. Автори не вказують, як саме він співвідноситься з кожним із двох зольників, помічених 2005 року. Тому ці згадки не дають підстав порахувати, скільки насипів зникло між оглядами. Натомість пошкоджені господарські ями безпосередньо засвідчують, що кар’єр уже розрізав давні об’єкти.[1][2]
Знахідки у переміщеному ґрунті
І. Білько прямо пов’язав оглянутий у 2022 році Костів із поселенням, яке 2005 року виявила І. Шрамко й надалі неодноразово обстежував В. Окатенко. На час цього огляду східну частину пам’ятки вже знищив кар’єр. У центральній частині верхній ґрунт разом із культурним шаром зняли та перемістили у великий відвал на заході. У переміщеній землі дослідник зафіксував уламки ліпного посуду скіфського часу.[3]
Білько відзначив руйнування більшої частини поселення та збільшення обсягу виймання ґрунту порівняно з попередніми роками. Це оцінка стану на час обстеження 2022 року, опублікована у 2023-му. Уламки у відвалі засвідчили наявність давнього матеріалу в знятому ґрунті, однак повідомлення не пов’язує їх із певною ямою, житлом чи зольником.[3]
Що відомо про час поселення
Усі три описи відносять поселення або його кераміку до скіфського часу. В уривках про це поселення немає вужчого датування за століттями чи окремої дати заснування. Вони дозволяють простежити історію виявлення та обстеження пам’ятки — від поверхневих знахідок і шурфу до пошкоджених ям та матеріалу у відвалі, — але не встановити тривалість життя давнього селища.[1][2][3]