Шар, який не вирізнявся кольором
Стоянку біля села Кам’янка Харківської області відкрили під час розвідок 2004 року. Дослідження продовжила експедиція Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова. На час звіту загальна розкопана площа становила 182 м², а колекція крем’яних речей — близько дев’яти тисяч предметів. Це підсумок попередніх сезонів разом із новими роботами, а не кількість знахідок лише за 2017 рік.[1]
Культурний шар — ґрунтові відклади зі слідами людської діяльності — тут не мав особливого кольору. Його визначали за поширенням розколотого кременю, уламків кісток тварин і дрібних шматочків вохри, природної фарби. Знахідки траплялися на різній глибині. Там, де вдавалося простежити їхнє первинне залягання, воно відповідало жовтуватому суглинку — ґрунту з домішками глини й піску.[1]
Від каменя до маленької пластинки
Для роботи використовували місцевий високоякісний кремінь: темно-сірий, майже чорний і напівпрозорий. Знайдені речі добре збереглися й не мали округлених від перекочування країв. Їхню поверхню вкривала патина — змінений із часом поверхневий шар, від молочно-білого до блакитно-димчастого кольору.[1][2]
Колекція сезону показує різні кроки обробки каменю. Тут був нуклеус — шматок кременю, від якого відколювали заготовки, — а також відколи, що залишилися під час його підготовки й підправлення. Поряд знайшли видовжені пластинки та значно менші мікропластинки — дрібні видовжені крем’яні заготовки. Їх доповнювали 118 дрібних лусочок і 73 уламки кременю: у розкопі рахували не лише готові знаряддя.[2][3]
Серед знарядь із додатково обробленими краями були три різці та два фрагменти мікропластинок із притупленим краєм. Різець має вузьку робочу крайку. Одна з двох таких знахідок була уламком вістря. Кілька лусочок та уламків мали сліди перебування у вогні, проте окремого вогнища автори тут не описали.[2][3]
Чому важливе місце кожного уламка
Археологи знімали ґрунт послідовними горизонтальними рівнями й фіксували речі на місці знахідки. 278 предметів розподілялися по ділянці нерівномірно. На невеликій площі трапилося багато лусочок і два фрагменти мікропластинок із притупленим краєм, але загалом чітких скупчень крем’яних знахідок дослідники не виділили.[2]
У розкопі встановили межу, за якою культурний шар був знищений оранкою. Це стало одним із головних результатів сезону: тепер дослідники розуміли, де продовження розкопок у тому самому напрямку вже не дасть збереженого давнього шару. За попередніми спостереженнями, давня поверхня також мала крутіший схил, ніж сучасна.[1][3]
Поверхневі знахідки — окрема колекція
Кремінь збирали й на поверхні навколо розкопу. За сировиною та способом обробки він відповідав речам із культурного шару. Серед цих окремих зборів були нуклеуси, відколи, уламки пластинок і скребок — знаряддя з обробленим робочим краєм.[3]
Ще одну колекцію зібрали поблизу на тому самому мисі. Зовні цей кремінь дуже нагадував знахідки з розкопу, однак на новому місці ще належало перевірити, чи зберігся культурний шар. У звіті це завдання залишене на наступний сезон. Подібність речей була підставою для подальшої перевірки, а не доказом, що всі поверхневі знахідки походять з одного збереженого шару.[3]