Що збереглося від укріплення
Петрівське городище пов’язане з Петрівкою на Чернігівщині та верхньою течією Супою. Дослідниці описують кругле городище на острові в заболоченій заплаві. У їхній публікації земляні вали оточують округлий майданчик розміром 160 × 170 метрів; збережена висота валів сягає 3,7–4 метрів. Це опис стану, наведений 2021 року.[1]
Ці розміри стосуються саме майданчика всередині валів. Навколишнє поселення авторки розглядають далі й окремо. Тому, переказуючи опис, важливо розрізняти внутрішній простір укріплення та ширшу територію людської діяльності біля нього.[1]
Посад: посуд, жорна й уламки амфор
Про другу частину пам’ятки у статті сказано прямо: «Навколо – залишки неукріпленого посаду». Саме з посадом авторки пов’язують битий посуд, уламки жорен та інші залишки господарської діяльності XI–XIII століть. Поряд у цьому ж описі згадано уламки амфор і знайдену бойову сокиру.[1]
У цьому короткому переліку поєднані різні сторони життя: посуд і жорна належать до господарських речей, а сокира названа бойовою. Проте сама згадка знахідок ще не дає докладної історії мешканців. Публікація не подає тут переліку жител, плану забудови чи розмежування ділянок посаду.[1]
Датування XI–XIII століттями в цьому реченні належить до залишків господарської діяльності на посаді. Воно не є окремим визначенням часу спорудження земляних валів. Точну дату появи укріплення з цього уривка встановити не можна.[1]
Чи було городище місцем збору дружин
Іванченко й Зіборова розглядають пункт як манзіль, пояснюючи це слово як зупинку. Вони також допускають його використання для збору княжих дружин перед походами в Степ. Можлива військова функція тут подана як припущення: авторки пишуть, що пункт міг так використовуватися.[1]
Так само думкою дослідниць є твердження про відсутність постійного населення на самому городищі. Воно не скасовує наведених ними відомостей про господарську діяльність навколо валів: укріплений майданчик і посад залишаються різними частинами опису. Переказувати припущення про дружини як установлену подію підстав немає.[1]
Чому в описах трапляються різні розміри
Відомості про городище наведені в рецензії «Історики проти фейків». Дослідниці перевіряли історико-краєзнавчі нариси В. Проценка «Домени Згурівської провінції». Зокрема, вони розібрали повідомлення про острів площею близько 15 гектарів із рештками фортеці та огорожею зі стовпів. Це цитований предмет критики, а не власний опис Іванченко й Зіборової.[2]
Їхня відповідь містить конкретні розміри майданчика, опис валів і окрему згадку неукріпленого посаду. Як попередню наукову працю вони називають статтю М. М. Ієвлєва й О. П. Моці у збірнику «Путь из Булгара в Киев» 1992 року. Отже, для читання історії Петрівського городища важливі не лише самі числа, а й те, який об’єкт описано та чи є висновок спостереженням, цитатою або припущенням.[1]